ПОЧАЇВСЬКИЙ СВЯТО-ДУХІВСЬКИЙ МОНАСТИР
в народі просто Скит Святого Духа, Скит почаївської лаври
Чоловічий монастир на честь зішестя Святого Духа на апостолів у м. Почаєв Тернопільської єпархії
Адреса: Україна, 47025, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м Почаїв, вул. Липова, 51. Розташований за сорок хвилин ходьби від Почаївської лаври.
Виникнення монастиря
Початок історії монастиря пов’язаний з чудовими явищами, які, згідно з переказами, відбулося в цих зарослих густим лісом горах в 1197 році. Згідно з розповіддю складеним від імені Туркула, поміщика з Тернополя в ніч на 25 листопада того року він був в лісі разом з іншими мисливцями, числом до тридцяти осіб. Коли мисливці розвели великий вогонь і зібралися навколо, а над вогнем раптом з’явився олень. Мисливці почали стріляти в оленя і випустили п’ятнадцять стріл, а він все стояв спокійно і нерухомо. Коли вони підійшли ближче, олень зник, залишивши по собі слід у вигляді вогненного шнурка, один кінець якого був на землі, а інший переховувався в хмарах. Уражені таким баченням, мисливці повернулися до свого місця. Всі вони прийшли до того переконання, що це є якась незбагненна таємниця Божого. Ніч до ранку провели без сну, а на інший день всі роз’їхалися по домівках.
Власне заснування монастиря-скиту на місці чудових видінь переказ відносить до 1219 році. Згідно з цим скит Святого Духа був заснований грецьким подвижником преподобним Мефодієм.
Основні джерела про стародавню історію монастиря – Почадевский літопис і Життєпис преподобного Мефодія – залишаються спірними.
Прохання про допомогу:
Брати та сестри. Багато років ми розвивали цей сайт і паломницьку службу, вкладаючи практично всі ресурси у їх зростання. Але зараз наші сили і можливості вичерпалися. Людям, нажаль, вже не так цікаво відвідувати Святині України. Щоб і далі ми могли вижити і протриматися до перемоги, потребуємо вашої допомоги. Кожен ваш внесок допоможе нашим родинам вижити під час війни.
Прошу вас підтримати нас. Ваша християнска підтримка є безмірно важливою для нас, і ми щиро вдячні кожному з вас. Наші карткові рахунки:
- Монобанк: 4441 1144 0210 2543
- Райффайзенбанк: 4149 5110 3201 0787
Спаси Господи. Нехай Господь всіх почує, всім допоможе і всіх збереже.
Уніатський період і згасання скиту
У 1713 році Почаївський монастир і підлеглий йому Свято-Духів скит перейшли у володіння уніатів і опинилися в руках чернечого ордену базиліан. Греко-католики спочатку багато дбали про те, щоб облаштувати скит: у 1728 року вони збудували на скит-горі нову церкву в ім’я Святої Трійці, а також келії для братії. Станом на 1743 рік скит продовжував перебувати у віданні монастиря і знаходився в чотирьох верстах в лісі, на високому місці.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Волинь з Почаєвом увійшли до складу Російської імперії, в зв’язку з чим почалося повернення тутешніх уніатів в Православ’я. У цей період базіліанов Почаївської обителі, у яких накопичилася значна сума боргів, виявилися змушені спочатку звернути скит в економію, а потім продати її графу Чарторийського. Точна дата, коли чернече життя в скиту припинилася, не відома. У 1831 році, під час переходу Почаївського монастиря до Православної Церкви, скиту в опису майна обителі не означає.
Граф Чарторийський, римо-католик, для ганьби над Православною вірою вирішив з скитського храму спорудити псарню для своїх собак. Резиденція графа перебувала в селі Олексинець (нині Тернопільська область), недалеко від Почаєва. У цей маєток Чарторийський розпорядився перевести розібраний скитською храм для побудови псарні. Однак, віруючі люди, дізнавшись про безбожній задумі графа, ублагали керуючого маєтком, щоб той віддав хоча б ікони і частина матеріалу розібраного храму для побудови каплиці (згодом Іоанно-Богословського храму) в селі Борщівці.
Після того як чернече життя на Скит-горі припинилася, залишилися будови від часу обрушилися і вкрилися сміттям. Гора перетворилася в покинуте місце, яке з часом поросло лісом. Збереглася лише пам’ять про обитель, закріпилася в простонародному назві гори – “Скиток”.
Відродження та закриття
У 1896 році в Археологічне товариство Волині, яке заснував єпископ Волинський Модест (Стрельбицький) , потрапив рукопис “Почадевской літописі”, в якій містилося оповідання про древню історію “монастиря-скиту Поча-Діва”. У той час цей документ отримав різні оцінки, але його оприлюднення привернуло до втраченого скиту багато уваги. Зацікавилося і священноначалля Почаївської лаври . Старанням єпископа Модеста в березні 1900 року в Святійший Синод надійшло прохання від імені духовного собору лаври з проханням благословити відродити життя Духівського скиту. Указ Святійшого Синоду від 3 квітня за № 2227 дозволяв Лаврі придбати ділянку землі і відродити скит. 28 липня того року духовний собор лаври прийняв рішення викупити у поміщика Ржищівського ділянку землі під назвою “Скиток” для відновлення давньої обителі.
Проект храму для відроджуваного скиту склав старший інженер будівельного відділення при Волинському губернському правлінні Л. І. Альбертус. Владика Модест схвалив план храму, а з приводу назви нового скиту вказав в своїй резолюції наступне:
бажано присвятити такого свята, в який міг би стікатися влітку народ … може бути можна присвятити Святому Духу і святкувати на другий день П’ятидесятниці , щоб хресним ходом з Лаври і інших сусідніх парафій переносити святу Ікону на цей день, або для більшого торжества ще що-небудь встановити. П’ятидесятницю народ святкує три дні, отже, може йти і в скит помолитися
21 травня 1901 року на другий день П’ятидесятниці була здійснена урочиста закладка соборної церкви на честь зішестя Святого Духа на апостолів. Чин очолив архієпископ Волинський Модест при збігу безлічі кліриків і мирян, які зійшлися на “Скиток” чотирма хресними ходами.
На будівництво Свято-Духова храму знадобилося 64 тисячі цеглин. Штукатурка була виготовлена з алебастру. Будівельниками храму стали жителі села Радзивілів Стефан Лукасевич і його помічники. З московського дзвоново-ливарного заводу братів Самгіна в березні 1901 року було доставлено дзвін, відлитий на кошти благочестивої мешканки Санкт-Петербурга Анни Ільїної. Вона також пожертвувала багато ікон та начиння, а також дві тисячі рублів на благоустрій обителі. Храмовий іконостас був виготовлений Калязинской купцем і майстром з різання іконостастов Макарієм Васильовичем Шишкіним з соснового і липового дерева покритого червоним золотом; іконостас був доставлений в скит в січні 1903 року. У 1904році був освячений нижній храм соборної церкви, став одним з перших престолів в ім’я новопрославленого преподобного Серафима Саровського.
У 1959 році скит був закритий. За радянських часів тут розташувався будинок для божевільних.
Новітній період
Обитель Святого Духа була знову відкрита в 1990 році і стала монастирем у веденні Тернопільської єпархії. Після ремонтних і реставраційних робіт, тут розгорнулося активне будівництво — були побудовані дзвіниця і стіна, а близько 2013 року — новий собор на честь Іверської ікони Божої Матері.
Святині Скита Святого Духа:
– оновляємий образ Божої Матері
– великий старовинний мощевик з безліччю часток мощей
– мироточива глава невідомого печерського подвижника
– вериги прп. Никита Столпника
– ікона прп. Серафима Саровського , написана на частини каменю, на якому ніс свій подвиг преподобний протягом тисячі днів і тисячі ночей – дар скиту від сестер Серафимо-Дівеєвського Свято-Троїцького монастиря
Замовлення поїздки в Почаїв до Скита Святого Духа – розклад і ціни – див. посилання